22 листопада 2013 року – хвиля Євромайданів прокотилася Україною; міліція не дала встановити намети на майдані Незалежності; зведення сцени на Європейській площі поруч з Українським домом.

Вночі на майдані Незалежності зібралося близько півтори тисячі протестувальників, обурених призупиненням євроінтеграції. Цієї ночі українці влаштували локальні Євромайдани і в інших містах України. 

Голова парламентської фракції Партії Регіонів Олександр Єфремов зазначив, що не бачить доцільності в голосуванні за два закони з "євроінтеграційного пакету" – про прокуратуру і щодо лікування ув’язнених за кордоном. 

Вдень у Києві йшов дощ, на майдані Незалежності залишилося менше сотні протестувальників. Активіст "Відсічі" Олександр Іванов пригадував: "Вдень Майдан скорочувався до жалюгідних 20–50 людей. Було очевидно, що потрібно проводити агітацію, особливо на неділю 24-го, коли мав бути опозиційний марш". 

Ввечері ситуація стала кращою – під монументом Незалежності зібралося від 2 до 5 тисяч осіб. Три опозиційні партії – "Батьківщина", УДАР та "Свобода" о 9-й годині встановили на майдані Незалежності три намети, проте міліція знищила табір, виникли стихійні сутички з протестуючими. Пізно ввечері кілька сотень протестувальників та партійні активісти перемістилися до Європейської площі, а біля Українського дому було встановлено сцену.

Тоді на Майдані вперше пролунало гасло "Україна – це Європа!" Такі ж заклики було чути в Чернівцях, на акції в Харкові люди вийшли з плакатом "Україна – це частина Європи", а в Донецьку "Я – за Євросоюз".