Ким він був більше – поетом, художником, режисером, драматургом, математиком, революціонером? Як в одній людині поєднувалося скільки іпостасей? Ідеться про Івана-В’ячеслава Сергієнка – одного із засновників Мистецької сотні. Йому вдалося зібрати довкола себе справжніх бійців мистецької революції. Цьогоріч у липні земний шлях Сергієнка закінчився в 49 років.
8 вересня друзі, знайомі, колеги В’ячеслава особливо тепло згадували його на вечорі-спомині "У вихора в полоні", організованому Національним музеєм Революції Гідності.
Співтворець епохи, високого стилю – так про внесок Сергієнка у розвиток української пісні згадує Тарас Компаніченко. В’ячеслав Сергієнко був співзасновником і режисером Міжнародного фестивалю патріотичної пісні в Україні “Рутенія”. Його пісні назавжди залишаться в репертуарі цього фестивалю. “Коли шкребе на душі, слухаю “Рутенію”, – рецептом своєї душевної рівноваги поділився Олесь Доній, ведучий вечора-спомину, відомий громадський і культурний діяч та політик.
На вечір прийшли всі, хто знав митця особисто й хотів розповісти про спільні моменти життя, зокрема участь у Революції Гідності. Спогадами поділилися гурт “Рутенія”, Тарас Компаніченко, Олесь Шевченко, Василь Лютий, Василь Довжик, Сергій Марченко, Наталя Фесенюк та інші.
Друзі вірять, що вдасться видати вірші Івана-В’ячеслава.
Для Національного музею Революції Гідності цінно мати у колекції полотна на тему Небесної Сотні та подій Євромайдану, які у 2018 році передали Іван-В'ячеслав разом із художницею Катериною Ткаченко. Ці роботи створили художники з різних міст України, які в березні 2014 року з’їхалися на пленер “На барикадах”, присвячений 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка. Після подій на Майдані Катерина Ткаченко вирішила перевезти картини до Івана, адже він жив у центрі міста й це зручно було зробити. Нині всі полотна зберігаються у фондах нашого музею.
"Після того як частину колекції Мистецької сотні передали до Музею Майдану у травні 2018 року, деякі мистецькі артефакти залишилися у приватному помешканні Сергієнка. Адже то були речі, до яких він часто повертався, розглядаючи їх і рефлексуючи. У серпні цього року на ініціативу та з дозволу матері Івана-В'ячеслава, пані Олени, ці предмети було передано нашому музеєві та Національному музею історії України. Це розписані каски, щити, мистецький реквізит тощо", – розповіла Людмила Орел, науковий співробітник відділу фондової роботи Національного музею Революції Гідності.
На вечорі згадали й про інших талановитих діячів культури, які рано пішли з життя, бо не шкодували себе в боротьбі з московською комуністичною владою. “Пішли не злеті. А скільки всього могли ще встигнути...” – зазначив Олександр Доній. Ішлося про Костянтина Єрофєєва, Марека Іващишина, Володимира Журбу. Це люди, які були на всіх Майданах, бо любили свою країну, як і В’ячеслав Сергієнко.
ФОТОРЕПОРТАЖ із вечора-спомину тут. Світлини Богдана Пошивайла.
