29 січня в Галереї протестного мистецтва Музею Майдану відбулася зустріч з київським художником Олександром Ком’яховим. Темою розмови став Майдан як відправна точка для нової творчості українського митця. Сашко розповів про різні свої художні проєкти і окремі твори – від мемів, принтів, листівок і плакатів, за допомогою яких велася зокрема інформаційна війна з Росією та контрпропаганда, до графічного роману "ТАТО". Під час зустрічі можна було не тільки дізнатися про історію створення полотен митця, але й побачити їх у презентації, яку підготував головний герой зустрічі.
"На загал, я більше став малювати, і це пов’язано з волонтеркою. Перестав боятися якихось політичних тем. Якщо раніше було "в западло" малювати на тему якихось партій чи "топити" за когось (навіть під час Помаранчевої революції намагався дистанціюватися), то після Євромайдану все це влилося в життя, стало видно, як [політика] впливає на життя. На Майдані я навчився малювати швидкі роботи, створювати недбалі скетчі. Було багато швидкої соцмережевої онлайн-творчості як реакції на якісь події", – розповідає Сашко.
Зустріч не дарма відбулася в Галереї протестного мистецтва, де зараз експонується виставка «Мистецький Барбакан. Ретроспекція», адже тут представлена серія графіки Сашка під назвою "Учасники".
"Проєкт "Учасники" починався насправді з не-учасників. Андрій Приймаченко, який писав статті на тему Майдану, звернувся, щоб я проілюстрував його статтю про людей, які були проти Майдану і які індиферентно до нього ставилися. [Так з’явився] мєнт, який нудиться на посту, тітушка який [стоїть] босоніж між квітами, продавчиня, яка робить в ларьку каву. Всім їм скучно, а майданівцям всім весело".
Опісля з’явилися й самі "Учасники" – герої Майдану, написи на малюнках відразу робили й англійською, адже ними зацікавилися закордонні ЗМІ:
"Тут зібрані образи-архетипи. Це були картинки-меми, де зображено чуваків з коктейлями, [тут є] маг, медик, і ця серія лягає на образи, які б розкривали функцію майданівця… Декілька людей впізнали себе на цих картинках в інтернеті… "Учасників" я малював, бо людям набридло бачити постійно фото, а коли з’явилися, то [в людей] це викликало захоплення, що вже [з майданівців] картини малюють…"
В період Майдану Сашко захопився графікою нідерландського гравера Гендрика Гольціуса, робити якого надихнули його створити полотно із зображенням Архистратига Михаїла, яке він почав малювати в 2014-му, а закінчив у 2019 році. Зараз воно зберігається в Музеї Революції Гідності і навіть прикрашало одну з його локацій – змінний вуличний виставково-освітній простір "М³", відомий як "Куб".
Ще один проєкт, для якого малював Сашко, – це LIKБЕЗ, який започаткували історики, що займалися контрісторичною пропагандою.
"Ми створили історію українського війська – ілюстровану книжку, де перелічені всі епохи від Трипілля до АТО, і кожна з них проілюстрована воїном, який відтворювався за джерелами, що їх надавали історики LIKБЕЗу… [Всього створив] 40 ілюстрацій, які дали непогану репрезентацію. Це робилося для навчальних закладів, які виховують військових, щоб молоді воїни бачили своїх попередників".
Серед волонтерських проєктів Олександра на військову тематику – і листівки, які з дрону розкидали над окупованим Донбасом, і принти та нарукавні знаки для військових-добровольців, з притаманною їм маскулінною графікою, "тризубістю", хижими звірами та написами, зробленими Сашковими шрифтами.
Ще один патріотичний проєкт з популяризації військової історії, де представлені роботи Сашка, це "Україnika". Художник розробив принти, які популяризують відомі битви українського війська. Відтак з’явився одяг-інфографіка, який можна читати і дізнаватися, де і коли відбулася та чи інша битва. В рамках проєкту відбувалися фотосесії ветеранів російсько-української війни в цьому одязі.
"Попри невеликий комерційний успіх цього діла, знайомства [з ними] дуже цінні. Хотілося створити речі й зображення, які б мали найвищу якість, яку я тільки можу дати. Бійці і бійчині [на це] надихають".
На сам кінець зустрічі Олександр Ком’яхов розповідав про свій графічний роман "ТАТО", на основі якого створена розташована нині на майдані Незалежності виставка "Мальована історія Майдану".
"ТАТО" – це назва, яку вигадував і затвердив після того, як почав малювати логотип до роману. Його графічним рішенням була посічена перша літера Т, й абревіатурне прочитання. Якщо забрати перше Т, то воно читається як АТО. Ми з редактором дійшли думки, що при перекладі англійською не треба цю абревіатуру перекладати, щоб збереглася гра слів".
Малюнки Сашка в цьому графічному романі містять багато деталей, за допомогою яких автор намагався досягти документальної вірогідності:
"А локації хотілося, щоб були прямо відповідні. Я довго сюжет перекроював, щоб він відповідав подіям: коли сніг випав, коли те-то відбулося… Я шукав ці локації на фотографіях, з’ясовував, коли туди якийсь автобус прибував, де там який намет стояв. Можливо, комусь у дослідженнях Майдану [ця моя робота] допоможе".
На запитання, з кого змальовував головну героїню роману, Сашко відповів:
"У романі є багато образів, які я зібрав в один. У героїні можна впізнати моїх друзів, зокрема, Ольгу Богачевську, Олену Павлову – безстрашних блондинок, які з нами тусили на Майдані й ходили моніторити "Беркут". Тут і мої дочки, які якраз підлітковий вік переживають, я з них багато чого змальовував, вони навіть мені позували. Це й та ж Мілана Омельчук, яка потрапила в драматичну історію, тут щось і від мене є, мої якісь підліткові штуки. Я навіть створив тривимірну модель голови, аби малювати з різних ракурсів, щоб була впізнаваність".
Під час зустрічі Ком’яхов анонсував вихід другої частини графічного роману, який буде присвячений уже подіям російсько-української війни.
Читати репортаж Gazeta.ua із заходу.