У парку імені Тараса Шевченка в Боярці відкрили фотовиставку "The War Is Not Over Yet". Організатори привезли її в рідне місто загиблого фотожурналіста Макса Левіна в день його народження, 7 липня.
На церемонії відкриття були присутні рідні, друзі та колеги Левіна: його мати Валентина Левіна, Дмитро Жигінас – друг Макса, громадський активіст, керівник ГО “ВелоБоярка”, Іван Любиш-Кирдей – оператор агенції Reuters, фотограф, Ян Доброносов – фотокореспондент видання “Телеграф”, Стас Юрченко – фотограф та більдредактор видання “Ґрати”.
Валентина Левіна, мати Макса Левіна:
“Я сама виховувала Максима, відколи йому було десять. Він був моєю опорою та підтримкою. Якщо я плакала, він завжди говорив: “Мамо, не плач, у тебе змінюється колір очей”. Тепер я плачу постійно. Діти в нього – янголята, він був супертатом. Вони також не можуть пережити цю трагедію”.
Макс Левін знімав війну впродовж восьми років від самого її початку. Висвітлював Революцію Гідності, у дні найзапекліших протистоянь був на Майдані. У серпні 2014-го разом із колегами Маркіяном Лисейком, Іваном Любишем-Кірдеєм і Гошею Тихим дивом вирвався з оточення під Іловайськом. Після цього став співавтором документального проєкту "Afterilovaisk", присвяченого військовикам і цивільним, яким довелося пережити цю трагедію. Макс Левін устиг попрацювати для LB.ua, Hromadske, Reuters, BBC, Associated Press, Wall Street Journal, TIME, Радіо Свобода.
"Ушанували пам’ять талановитого та відчайдушного фотографа й журналіста Макса Левіна у день його народження в його рідній Боярці. А в його особі – й усіх тих журналістів, хто у фокусі об’єктива сміливо показував правду про війну в Україні, документував злочини рашистів і хто сам загинув від ворожих куль та снарядів. Із Максом Музей Майдану здійснив кілька спільних проєктів щодо Революції Гідності та Іловайська, його світлини збережено в нашому архіві. Він щиро вірив, що його робота допоможе завершити війну нашою перемогою, тож тепер історія про Левіна та його побратимів-фотожурналістів шириться світом і наближає наш довгоочікуваний мир", – зазначив Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності.
Після 24 лютого 2022 року Максові Левіну довелося знімати війну вдома, в Київській області. 13 березня він дав про себе знати востаннє. 1 квітня його тіло знайшли в селі Гута Межигірська – росіяни вбили журналіста двома пострілами. За даними власного розслідування організації “Репортери без кордонів”, Макса Левіна могли стратити російські військовики. 7 липня 2022 року Максові мав виповнитися 41 рік.
Ян Доброносов, фотокореспондент видання “Телеграф”:
“Наші курси з Максом ішли паралельно: коли Макс був в Іловайську, я був у Лисичанську, Майдан ми теж знімали поруч… Макс дуже багато пройшов. Побиття на Майдані, Іловайськ і потім Мощун – це фінальна історія. Я точно знаю, що Макс надихнув багатьох людей почати знімати. Тобто навіть не “історичні” кадри, не це важливо, а те, що за собою Макс привів чимало фотографів, які працюють і нині. Для нас це приклад”.
Левіна було нагороджено посмертно орденом "За мужність" ІІІ ступеня та спеціальною відзнакою премії імені Георгія Ґонґадзе за визначний внесок у розвиток української фотографії, відданість професії та відвагу.
Cтас Юрченко, фотограф і більдредактор видання “Ґрати”:
“Війна забирає найкращих. Для мене Макс – це перша серйозна втрата серед близьких і знайомих. Після цього з'явилися вже інші фотографії дорогих мені людей на цій виставці. Але... як було тоді з Максом, коли він зник, як ми чекали й сподівалися та як потім це вийшло на загал, ніколи не забуду. Це було дуже тяжко. Та про Макса треба згадати все одно. Його усмішка, його сміх… Макс був такою позитивною людиною, і цим позитивом він заряджав усіх навколо”.
Макс Левін був одним із перших журналістів, які загинули від рук росіян. Сьогодні їх уже 33:
-
8 загинули під час виконання професійних обов’язків;
-
14 – захищаючи Україну в лавах Збройних сил;
-
11 – унаслідок російських обстрілів та через катування.
Щонайменше 14 журналістів було поранено.
Щонайменше 15 – зникли безвісти.
Виставка "The War Is Not Over Yet" – вияв солідарності з українськими медійниками, які борються за правду, ризикуючи власним життям. Проєкт покликаний розповісти про тих, завдяки кому світ знає про війну, яку розвʼязала Росія проти України, – йдеться про журналістів\, які загинули, мали поранення, опинилися під обстрілами, потрапили в полон або зазнали переслідувань від початку повномасштабного вторгнення.
Ознайомитися з фотовиставкою в Боярці можна до 28 липня.
Організатори виставки: Український ПЕН, Інститут масової інформації, Центр прав людини "ZMINA", Національний музей Революції Гідності, Львівський медіафорум, премія імені Георгія Ґонґадзе.