15 листопада 2022 року в умовах масової ракетної атаки з боку росії, масштабної повітряної тривоги в Україні Національний музей Революції Гідності провів публічну дискусію на тему «Майдан, війна, свобода: еволюція суспільного спротиву» в онлайн-форматі.
Головним завданням дискусії було проаналізувати вплив Майданів в Україні, зокрема Революції Гідності, на стимулювання різних протестних форм обстоювання основоположних прав і свобод громадян та обговорити форми громадського активізму, найперше в умовах повномасштабної російсько-української війни.
До дискусії було запрошено безпосередніх учасників Майданів, лідерів думок і вчених. У круглому столі взяли участь Ганна Демиденко, керівник експертної групи взаємодії з громадськими об’єднаннями та розвитку ветеранського руху Директорату громадянської ідентичності та ветеранського розвитку Міністерства у справах ветеранів; Олександр Музичко, доктор історичних наук, доцент Одеського національного університету імені І. І. Мечникова; Андрій Салюк, голова Студентського братства Національного університету «Львівська політехніка» 1990–1991 років, голова Товариства охорони пам’яток, координатор волонтерської ініціативи «Львівський лицар»; Ігор Пошивайло, кандидат історичних наук, генеральний директор Національного музею Революції Гідності; Аліна Шпак, громадська та державна діячка, перший заступник голови Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови. Модерував захід Роман Горбик, доктор філософії, старший науковий співробітник Університету Седертерн (Швеція).
Під час круглого столу найбільшу увагу було приділено обговоренню двох питань: «Майдани як (не)форматні способи обстоювання політичних прав і свобод громадян України» та «Роль громадських ініціатив у протистоянні російській агресії в Україні».
Першим виступив Андрій Салюк, один з організаторів студентського голодування на Майдані у жовтні 1990 року. Ведучи мову про особливості масових протестних акцій в Україні, пан Андрій зауважив, що Україна має тривалий, щонайменше столітній досвід протистояння північному сусідові. У сучасних реаліях війни Майдан трансформувався у потужний волонтерський рух. Під час Революції Гідності люди вважали, що повинні допомогти вистояти Євромайдану найрізноманітнішими способами, а сьогодні вони допомагають фронту вже в інших формах.
Аліна Шпак, активна учасниця Революції Гідності, наголосила на двох визначальних рисах українських протестів – це самоорганізованість та самозарадність, які впливали на еволюцію протестів і визначали їхні форми.
Ганна Демиденко зазначила, що Революція Гідності, власне, була першим переможним боєм російсько-української війни. І ця перемога надихнула українців на подальшу боротьбу. Перші добровольчі батальйони стали гідним українським військам, яке дало нам внутрішнє відчуття впевненості у перемозі України. «Сьогодні влучання в Києві, знову летять ракети, знову прильоти, а ми кажемо, що люди вже не бояться, люди відчули цей смак свободи, відчули свою силу, що вони можуть реально щось змінювати в цій країні, і вони це роблять, попри високий ризик», – підкреслила пані Ганна.
Розмірковуючи над питаннями еволюції суспільного спротиву, Ігор Пошивайло, генеральний директор Музею Майдану, звернув увагу на важливість волонтерських ініціатив, які об’єднують людей. Адже вони є частиною процесу спротиву на різних рівнях, що робить громадян України сильними та навіть унікальними. І напрацьований упродовж останніх тридцяти років досвід українців уплинув на гуртування суспільства, яке виявилося мобілізаційно готовим захищати свої кордони, територію, культурну спадщину. Історія здобуття незалежності України, захисту нашої свободи й гідності наснажує також і борців за права та демократичні цінності в інших країнах, зокрема в Ірані.
Олександр Музичко, доктор історичних наук, замислився над тим, чи були Майдани перемогою. На його думку, Майдани є результатом тривалого процесу, який можна зобразити зигзагоподібною лінією. В умовах повномасштабної війни надзвичайно важливим є примноження здобутків Майданів, щоб запущені ними позитивні процеси стали незворотними. А ще в нинішніх умовах треба чітко усвідомлювати, за яку Україну ми боремося. Адже якщо не українська Україна, то тут постане росія-2, росія Навального. Щоб цього не сталося, щоб Україну не поглинула росія чи то ліберальна, чи то путінська або медведєвська, слід стимулювати націєтворчі процеси, каталізаторами яких стали зокрема Майдани.
Революція Гідності засвідчила готовність українців, ризикуючи власним життям, протистояти підступним планам російського агресора. Потужний патріотичний порив громадян України, героїзм Небесної Сотні, мужність добровольчих загонів зупинили російську агресію навесні 2014 року та стали на заваді реалізації путінських планів «денацифікації» й «демілітаризації» України на початку 2022 року, розвинувши та модифікувавши різноманітні громадські ініціативи, які виникли під час Майданів.
Підсумовуючи результати дискусії, Роман Горбик підкреслив, що, попри певну незавершеність суспільних змін і перетворень після Майданів, є підстави констатувати очевидну еволюцію суспільного спротиву, спрямованого на захист демократичних свобод, незалежності й територіальної цілісності України аж до остаточної перемоги.
Детальний запис круглого столу тут