Увечері 9 лютого в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану було людно. Історичний клуб “Холодний Яр” на чолі з його президентом Романом Ковалем зібрав науковців, митців, військовиків, громадських діячів, щоб ушанувати пам’ять борців за волю України – отаманів і козаків Холодного Яру та Чорного Лісу, які в Лук'янівській в'язниці у Києві сто років тому востаннє кинули виклик більшовикам і, відібравши в охорони зброю, вели чотиригодинний бій, намагаючись вирватися з неволі.
Тоді героїчно загинули 38 борців за волю України, зокрема отамани Ларіон Загородній, Мефодій Голик-Залізняк, Юрій Дроботковський, Денис Гупало, Сергій Захаров, отаман Київщини Гайовий (Іван Грисюк), його помічник Михайло Куценко та “найвідданіший козак” Григорій Олійник із села Княжичів, полковник Армії Української держави Кость Здобудь-Воля з Кубані, козаки-холодноярці Олексій Добровольський і Корній Черкас, підпільник Іван Ляшенко з Піщаного Броду, хлопці з Галичини – сотники корпусу Січових стрільців Армії УНР Микола Опока та Михайло Турок.
Під час заходу дослідники повстання розповідали про долі борців за незалежність України, які загинули в тому повстанні, демонстрували їхні світлини та фотографії слідчих, адже значна частина фактів про ці події та про справи стала відомою завдяки доступу до архівів. Велика заслуга у збереженні пам’яті про повстанців їхніх сучасників, зокрема літописця Холодного Яру Юрія Горліса-Горського та нинішніх дослідників.
“Горліс-Горський перший зберіг для нас пам’ять про Холодний Яр, отаманів Чорного лісу. На своїх творах він виховав ціле покоління романтиків зброї в Галичині у 30-ті роки, а згодом і у Великій Україні. Горліс-Горський оповів перший і про повстання у Лук’янівській тюрмі. Хоча наші діди та батьки не передали нам знання про те, що відбувалося сто років тому – вони цього не знали, але наші діти знатимуть про це, знатимуть і наші онуки, а це є свідченням відновлення історичної пам’яті нашого народу. І велику роль у цьому відіграв історичний клуб “Холодний Яр”, – розповів на початку зустрічі Роман Коваль.
Дослідник познайомився зі справами холодноярців в архіві СБУ ще 1997 року, і матеріали, на основі яких Романові Ковалю вдалося відтворити 33 життєписи, ввійшли до книжки “Отамани Гайдамацького краю”.
Під час заходу виступили й інші дослідники, зокрема Юрій Юзич розповів про долі учасників повстання в Лук’янівській тюрмі, які були родом із Галичини, – Михайла Турка та Миколи Опоки, а Владислав Карпенко – про отамана Гайового (Івана Грисюка). Узяли слово також директор недержавного аналітичного центру "Українські студії стратегічних досліджень", солдат-гранатометник 5-го окремого штурмового полку ЗСУ Юрій Сиротюк, директор музейно-етнографічного комплексу "Дикий Хутір", волонтерка Леся Островська, письменниця, педагог, громадська діячка Лариса Ніцой, волонтер та благодійник Юрій Левченко, краєзнавець, журналіст і громадський діяч Євген Букет, а також поети Павло Вольвач, Владлен Ковтун, Ярослав Чорногуз, Василь Ковтун, Максим Лободзінський.
Насиченим був і мистецький складник вечора. Виступили бандуристи Тарас Компаніченко, Святослав Силенко, Василь Лютий, під колісну ліру заспівав Михайло Гречкин, а під гітару – Сергій Василюк. Портрети отаманів представив художник Дмитро Бур‘ян. Згадували під час вечора й нинішніх героїв – тих, хто загинв у бою з російськими окупантами, й тих, хто бороиять від них Україну сьогодні. Завершився захід піснею "Слава Богу, слава Йсу, слава нашим ЗСУ!" у виконанні Тараса Компаніченка та Святослава Силенка.
