Триває збір підписів до петиції про присвоєння Володимирові Примаченку звання Героя України. Сьогодні з 25 тисяч потрібних підписів для розгляду є трохи більше 9 тисяч.
Підписати звернення всі охочі можуть до 23 квітня 2023 року на сайті електронних петицій.
Закликаємо долучитися за посиланням: https://petition.president.gov.ua/petition/177306, щоб гідно вшанувати чин воїна.
Історію Володимира розповідаємо далі.
Володимир Примаченко пройшов війну в Афганістані, Революцію Гідності, був добровольцем АТО у складі 2-ї штурмової "афганської" роти 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ "Айдар". Із перших днів повномасштабного вторгнення росії знову став на захист України. Командував 7-ю ротою 242-го батальйону 241-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
На початку червня 2022 року на Бахмутському напрямку українські війська успішно протидіяли та відбили наступ противника у напрямках населених пунктів Нагірне, Берестове, Криничне, Роти. Саме у Ротах 5 червня під час відбиття атаки на прорив Володимир Примаченко разом із побратимами зупинив ворожі танки, які наступали на позиції українських військових. Зупинив ціною власного життя, але з мінімальними втратами свого підрозділу.
"Він був світлою людиною. Намагався допомогти всім. Для нього не було різниці, вищий ранг чи нижчий – він до всіх ставився, як до людей. Постійно намагався бути поруч зі своїми бійцями. Йому фізично було погано, коли з ними не було зв’язку чи коли він не міг дізнатися, що відбувається в його підрозділі. Так і загинув, прикриваючи відбиття атаки на прорив… фактично можна сказати, що він закрив собою людей. Я переконаний, що Володимир нині бачить нас, і абсолютно впевнений: він нам допомагає", – згадує побратим Микола.
Ініціатором петиції щодо присвоєння Володимирові Примаченку звання Героя України виступив побратим загиблого воїна, учасник Революції Гідності, командир 3-го взводу 2-ї штурмової "афганської" роти 24-го ОШБ ЗСУ "Айдар" Володимир Сакун:
"Незалежно від того, хто ти – робітник, бізнесмен чи чиновник, маєш нарівні з усіма боронити свою країну від ворога. Володя саме з таких! І в житті, і в роботі основним пріоритетом для нього був комфорт ветеранської спільноти, тому він завжди дбав про своїх побратимів і посестер. Він був неймовірною людиною!"
"Кожен наш голос – це шана та вдячність таким, як Володимир, – дієвцям, патріотам, безстрашним захисникам своєї держави. Завдяки їхнім мужнім учинкам Україна досі стоїть і продовжує боротьбу. Прошу громадськість підтримати цю петицію!" – закликає завідувачка просвітницько-організаційного відділу Національного музею Революції Гідності Ольга Савенок.
Володимир Примаченко народився у Кривому Розі на Дніпропетровщині. У 1983 році 18-річного юнака призвали до прикордонних військ, тоді ж почалася його історія як учасника бойових дій в Афганістані. Був бортовим механіком і повітряним стрільцем гвинтокрила Мі-8.
У 2013 році Володимир долучився до Революції Гідності, був у складі 8-ї "афганської" сотні Самооборони Майдану.
Із кінця травня 2014 року він активно допомагав 24-му батальйону територіальної оборони "Айдар" Збройних сил України як волонтер, а через кілька тижнів записався до лав батальйону й вирушив добровольцем на схід. Мав позивний "Херсон" на честь міста, в якому жив.
Протягом червня-липня 2014 року Володимир був стрільцем в одній зі штурмових груп батальйону. У липні під час вивезення побратимів з-під оточеного Луганського аеропорту отримав важку контузію, переломи та осколкові поранення.
Із 2015 року Володимир Примаченко працював у сфері захисту ветеранів. Від липня 2019 року очолював київський відділ Міністерства у справах ветеранів України. За його участі було реалізовано ідеї із започаткування Дня українського добровольця (14 березня) та Дня пам'яті "кіборгів" (16 січня). Колеги й партнери говорили про Володимира як про нетипового чиновника, завжди відкритого для нових ідей та проєктів.
Володимир Примаченко був другом Музею Майдану. Пам’ятав про Героїв Небесної Сотні, долучався до проєкту "Великдень для Героїв", був одним з організаторів забігу "Шаную воїнів, біжу за героїв України".
5 червня 2022 року Володимир загинув у бою під Бахмутом, обороняючи свою країну. Його поховано у Києві на алеї почесних поховань Лук’янівського кладовища.
У Володимира Примаченка залишилися дружина Олена і двоє синів – Андрій та Ярослав.
Пам’ятаємо й докладаємо разом зусиль для гідного вшанування Воїна!
Світлина з відкритих джерел.