На базі Музею Майдану проходить архівно-музейна практика студентів з Київського столичного університету імені Бориса Грінченка .
Майбутні історики під наставництвом Лесі Онишко, вченого секретаря Національного музею Революції Гідності, опановують практичні навички роботи в музеї, а саме:
- як створвювати експозицію;
- що треба враховувати при розробленні екскурсійних маршрутів;
- які мультимедійні засоби подання інформації використовувати на виставках.
Особливу увагу під час практики звертаємо на роботу зі складною історією, формами та способами комеморації, ділимося практичним досвідом і напрацюваннями в музейній справі.
Радіємо наполегливості й завзяттю молоді, яка працюватиме над дослідженням, популяризацією та збереженням нашої історії!
Із приємністю ділимося відгуками студентів:
Єлизавета Лазько
“Особливо вразила комеморативна практика, коли на алеї б'ють у Дзвін Гідності у дні народження Героїв Небесної Сотні – це немовби символ, що саме в цей день народився той, хто віддав одне своє життя за життя мільйонів. Це чимось нагадало, як ми відзначаємо дні на честь святих, що долучилися до розвитку релігії. Тепер з’явилося бажання більше ознайомитися з публікаціями Музею та відеоматеріалами про ці події, щоб подивитися на них не в контексті новин, а з погляду людей – учасників подій”.
Анастасія Копайгора
“Музей Революції Гідності – це не просто музей спогадів чи вшанування. Це окремий маленький світ, який несе в маси таку важливу інформацію – передусім для українців. Ми не маємо права забувати, завдяки кому в нас є майбутнє. І саме такі установи, як музей, не дають забути про героїв, що були на Майдані, про героїв, репресованих іще комуністичним тоталітарним режимом, про героїв, які вже сьогодні обстоюють нашу свободу”.
Євген Голоскок
“Особисто для мене великим інтересом стали саме персональні, локальні історії, які інтегровані в екскурсію. Про загальний перебіг подій Революції Гідності знає кожен, але про долі та історії тих людей, що брали в них участь – не всі. Особливим моментом на екскурсії була зустріч з чоловіком, якого ми зустріли на алеї, він виявився учасником подій і поділився спогадами. Його одразу запросили на інтерв’ю в межах усноісторичних проєктів Музею. Так ми стали свідками живої історії та справжньої «польової» роботи історика”.
