Метемпсихоз – це перевтілення душі. Українка зі США Ольга Рондяк повернулася на Батьківщину й народжує мистецтво з історичною свідомістю. Сучасне життя в ньому невід'ємне від української історії, а о́брази оздоблено особистими та національними переживаннями. В Америці творчість Ольги прочиняє двері глядацькій допитливості до української тематики, яка в світі дедалі частіше на слуху.
15 січня о 18:00 Ola Rondiak представить свій проєкт українській публіці.
Міжнародна виставка має три дії.
Перша дія. Київ: мотанки, які постали з традиційних українських талісманних ляльок, покликаних захищати від злих духів та оздоровлювати. Мисткиня відчула натхнення, коли знайшла мотанку своєї бабусі, створену в концтаборі. Достеменним подвигом для полоненої стала сумлінна праця над оберегом, зробленим практично з нічого в “матеріально порожньому” місці, – для мотанки було використано нитки з ковдри. Ляльки допомогли мисткині долучитися до давнього сакрального мистецтва.
Другa дія. Нью-Йорк: неопопскульптури, виготовлені зі старого одягу мисткині. Ці витвори ніби конденсують у собі дитячі враження – перші малюнки, ранні роботи, казки дитинства та перший лист... Вони маніфестують настання кращих часів і нове осмислення часу, що проминув.
Третя дія. Київ: виставка двовимірних картин, які сягають своїм корінням доби середньовіччя та мають стосунок до візантійських настінних малюнків. Вони відображають місцеву символіку, одухотворену історією та опрацьовану в сучасному стилі з використанням мінімальних постмодерністських технік. Відлуння впливу жорстких обставин і нестатки, яких народ зазнає вже десятиліттями в межах стриманих радянських правил та пізніше російської ідеологізації, також відчутно в роботах.
11 січня 2020 року о сьомій вечора за київським часом наживо транслюватиметься групова дискусія з авторкою та громадськими діячами Києва і Нью-Йорка.
“Пропрацювавши роки психотерапевтом, Оля Рондяк присвятила себе мистецтву, – розповідає нью-йоркський галерист Хуан Пунтес. – Використовуючи історії людей, груп і територій, вона змальовує труднощі України. Елементи історії, її палеонтологію використовує як ґрунт для звільнення від суспільних тягарів минулого. Україна у творчості Ольги Рондяк – це перш за все прихисток, вихідний пункт для власної ідентифікації через усвідомлення народних драм у долях окремих оcіб. Вивчаючи історичні місця країни, живучи в загострених соціально-політичних обставинах, майстриня втілює враження й емоції у приголомшливі зображення. Часто вона апелює до концепту української нації XVIII століття, коли Україна вкотре зазнала поразки від трьох імперій. Повторюваність історичних кіл постає в образі бродячого мандрівника, посилання на який часто присутнє в роботах пані Рондяк. Віднайшовши власний наратив, вона веде глядача до розуміння нюансів своїх зображень, де є чимало складників. При цьому дотримується думки, що мистецтво має породжувати в глядача запитання й не більше.
За двадцять років після імміграції зі США, інтегруючись в українськість, Ольга Рондяк як художниця знайшла себе на роздоріжжі. Частина її колег у мистецькій сфері бачать, що її роботи спираються на минуле, й закликають їх модернізувати. Це нагадує презирство митців Паризької школи до простих скульптур Амедео Модільяні, які сьогодні в пошані, а тоді через поголовне розчарування опинялися у водах Сени. Народне мистецтво Рондяк змушує поринути в роздуми. Рафіноване глобальне відчуття навіює нам, що людина, аби бути сучасною, має облишити минуле. Проте соціальний особистісно значущий досвід часто стверджує протилежне. Роботи Рондяк стають для глядача заспокійливою пігулкою від цього історичного дискомфорту, перетворюючи минуле на сучасну впливову образність. Візуальні прийоми Рондяк дарують глядачеві рідкісне мистецтво з історичною свідомістю”.
Оля Рондяк народилася у штаті Огайо 1966 року. Мистецтвознавець, бакалавр психології та педагогіки, магістр клінічної психології та консультування спільнот. Працювала психотерапевтом, дизайнером одягу. Під час Помаранчевої революції почала малювати: “Це стало моєю розрядкою, виявом почуттів. Як художниця роздивляюся у підсвідомості внутрішні почуття тих, кого малюю. Малюю, поки не викристалізується особистість, і через поєднання колажу, монтажу та малярства налаштовую зв’язок зі своїм внутрішнім світом – і тоді дозволяю цим образам побачити світ”. Із 2013 року створює жіночі портрети. Має їх за метафору України. Робить колажі та скульптури-мотанки: “Мотанка не лишень оберігає Україну, а й згуртовує українців для зцілення від ран минулого. Тому я створила мотанки з гіпсу – матеріалу, який застосовують для зцілення зламаних кісток”. Її роботи називають фольклором і попартом. Вони виставлялися в містах Америки, у Римі, Парижі, Лондоні, Берліні, Мюнхені, Львові, Каневі, Києві.
11 січня о 19:00 за київським часом наживо транслюватиметься групова дискусія з авторкою та громадськими діячами Америки й України.
15 січня 2020 року – 6 лютого 2020 року
Музей історії міста Києва, Київ
МЕТЕМПСИХОЗ / METEMPSYCHOSIS
Art space “WhiteBox”, New York
29 грудня 2019 року – 19 січня 202 року
Відстежуйте перебіг проєкту “Метемпсихоз” у мережі Facebook. Додаткову інформацію отримуйте у пресслужбі організатора: (044) 222-50-14, (098) 661-18-33, press@maidanmuseum.org
