Відеоміст закінчився. Вікно для перегляду в записі – нижче.
Онлайн-дискусія
ЦІЛЮЩА СИЛА МИСТЕЦТВА В КОНФЛІКТНИЙ ЧАС
11 січня 2020 року
Нью-Йорк, 12:00 – Київ, 19:00
Передчуття конфлікту – конфлікт – осмислення конфлікту – забування конфлікту. Ким у ланках цього ланцюга є митець?
Із початком російсько-української війни почастішало вживання штампу “Мистецтво поза політикою”. Опонуючи цій тезі, блогер Дмитро Різниченко 2014 року наводив за приклад створення картини Сальвадора Далі:
“Митець, здатний принципово не помічати кричущий суспільний розлом, – це або дерев'яний нездара, або патологічний боягуз. Справжній митець – заголений нерв, натягнена струна, барометр, який першим відчуває коливання тиску історії. Справжній митець пише "Передчуття громадянської війни" за кілька місяців до громадянської війни”.
“У багатьох наших оповідачів передчуття Майдану зародилася задовго до його початку. Діяч Мистецького барбакану Іван Семесюк згадує, що ще за два роки до Революції Гідності виникло багато низових мистецьких ініціатив, хоча для художників це нетипово”,
– стверджує в передмові до книжки “Мистецтво на барикадах” Тетяна Ковтунович, координаторка проєкту “Майдан: усна історія” Українського інституту національної пам’яті.
Її колега Тетяна Привалко уточнює:
“Євромайдан увійшов в історію як мистецька революція. Такого потужного вибуху творчості доти не знала жодна протестна акція ні в Україні, ні у світі. Естетизація протестного простору була тотальна – від барикад і систем забезпечення до спеціальних мистецьких акцій. Через творчість майданівці декларували свої вимоги, переконували супротивників. Скорботу за полеглими теж виявляли через творчість. Майдан називають інсталяцією посеред міста, перформенсом тривалістю три місяці. Завдяки митцям діапазон суспільних рефлексій є насиченим і повномірним, що особливо потрібно для таких знакових подій, як революція”.
Важливо, що після революції зрушений нею стихійний рух мистецтва продовжився й інституціалізувався.
“Найважливіший тренд постмайданного періоду в українській культурі – поява ряду державних культурних інституцій, які системно займаються фінансуванням і реалізацією культурних проектів: Українського культурного фонду, Українського інституту книги й Українського інституту. Це привело до помітного пожвавлення культурного сектору”,
– зазначає культурна менеджерка Анастасія Платонова у виданні “Лівий берег”.
Але мистецтво спроможне не лише бути знаряддям протистоянь, а й гоїти суспільні та особисті рани. Про це йшлось у міжнародній дискусії. Мова заходу – англійська. Відеотрансляція збережена на Facebook-сторінці Національного музею Революції Гідності.
Учасники в Києві
1. Андрій Набока, художник
2. Андрій Сісецький, реабілітолог, арттерапевт, кандидат медичних наук
3. Пітер Дікінсон, науковий співробітник "Atlantic Council", видавець журналів "Business Ukraine" і "Lviv Today"
4. Катерина Смаглій, начальник відділу міжнародного співробітництва Дипломатичної академії України
5. Олесь Кромпляс, фотодокументаліст
6. Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності, модератор заходу
Учасники у Нью-Йорку
1. Марія Шуст, директорка Українського музею в Нью-Йорку
2. Оля Рондяк, мисткиня
3. Джон Варолі, журналіст, політолог
4. Маша Турчинський, директорка "Hudson River Museum"
5. Владислав Слудский, куратор
6. Катерина Наливайко, президент Українського інституту Америки, модератор заходу.
Дискусія є частиною проєкту “Метемпсихоз”. Відстежуйте його перебіг у мережі Facebook і завантажуйте анонс у PDF.
Додаткову інформацію отримуйте в пресслужби організатора:
044-2225014, 098-6611833, 068-3280792 press@maidanmuseum.org