Одне з беззаперечних досягнень Революції Гідності – це злет волонтерської діяльності як важливого складника громадянського суспільства й головної рушійної сили реформування країни. Після анексії Криму та початку війни на Донбасі волонтерство сягнуло найвищого рівня розвитку за весь час незалежності. Основним напрямом діяльності волонтерів у 2014 році стала допомога українській армії та пораненим.
Феноменом добровільної допомоги на Майдані захоплюється весь світ. Це унікальне явище, коли незліченна кількість волонтерів працювали вдень і вночі: готували їжу, розносили канапки та гарячий чай, лікували поранених у сутичках зі спецпризначенцями, підбадьорювали піснями та концертами, збирали кошти. Стихійно почали виникати десятки волонтерських ініціатив, як-от “#єврохостел”, “Євромайдан SOS”, “Майдан. Медик” тощо. Без допомоги та підтримки волонтерів Майдан не зміг би втриматися так довго й перемогти.
28 липня обговорювали, як змінилася ситуація з волонтерством упродовж 2013–2020 років та якого волонтерства потребує Україна зараз.
Цього разу поговоримо про волонтерський рух у регіонах та про те, у що він трансформувався на місцях. Онлайн-дискусія відбудеться за участі волонтерів із Донецька, Харкова та Луцька.
Спікери:
Марія Адамчук-Коротицька, волонтерка з Луцька, засновниця благодійного фонду “Стопрак”;
Сергій Свириденко, військовий Збройних сил України, волонтер із Костянтинівки Донецької області, засновник підприємства "Козацьке подвір'я";
Борис Редін, активіст, громадський діяч, волонтер із Харкова.
Модерує дискусію Ольга Сало – учасниця Громадського сектору Євромайдану, співробітниця Національного музею Революції Гідності.
Офіційно волонтерський рух в Україні було визнано постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року, а також затверджено “Положенням про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг”. Згодом вийшов закон “Про волонтерський рух” від 19 квітня 2011 року, де зазначалося, що волонтер – це фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, котра має суспільно корисний характер.
Національний музей Революції Гідності – це музей свободи. Серед пріоритетів – створення авторитетної платформи для утвердження цінностей громадянського суспільства. Ми показуємо боротьбу за права людей і незалежність держав. Ми – музейно-меморіальний комплекс, багатоцільовий культурно-освітній центр, який зберігає, вивчає та представляє колекцію історичних об’єктів, пов’язаних із рухом за свободу, перш за все з Євромайданом, попередніми Майданами та революціями останніх років за кордоном. Також музей поширює в Україні та світі досвід і пам'ять про національну й особисту свободу, гідність і права людини, заохочує громадські ініціативи щодо становлення демократичних цінностей в Україні.
Більше про нашу діяльність можна дізнатися на сайті та офіційній фейсбук-сторінці.