Вранці 22 січня центром Києва пройшла хода пам'яті перших загиблих на Революції Гідності.
Акцію щороку організовують побратими полеглих майданівців. Вона стартує на майдані Незалежності біля Лядських воріт. Там під час революції була розміщена барикада, на якій чергували члени Третьої сотні Самооборони Майдану, зокрема застрелений 22 січня Сергій Нігоян.
Колона родичів героїв та інших небайдужих громадян рушила Хрещатиком до Європейської площі. Учасники поклали квіти та лампадки до пам'ятних знаків героїв.
Цього дня вшановано Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Романа Сеника, Юрія Вербицького, Олександра Бадеру та Богдана Калиняка.
Біля пам’ятного знака на честь Сергія Нігояна край Європейської площі відбулося богослужіння за полеглими. Молебен відслужив отець Петро Жук, ректор семінарії Української греко-католицької семінарії у Княжичах під Києвом.
Письменниця Тетяна Домашевич прочитала вірш "Юрій Переможець", присвячений Юрію Вербицькому.
До уваги читачів цитати з деяких промов.
Отець Петро Жук:
"На початку християнства багато можновладців великої Римської імперії противилися новій вірі. Щоб її задушити, знищували послідовників Христа. Період переслідування породив тисячі мучеників. Мучителі думали: коли вб’ємо сто, тисяча встрашаться і заразять страхом мільйони, відтак будемо тримати їх у своїй владі та у своїх переконаннях. Ще 2000 років тому цей план провалився, бо кров мучеників на аренах амфітеатрів ставала насінням. Коли один вмирав, десять наверталися. Великі імперії пішли в небуття, а життя мучеників церква прославляє досьогодні.
Пам’ятаємо мучеників в українській новітній історії. Ті, хто забирав їхні життя, думали, що кров на вулицях Києва застрашить тисячі, тим страхом заразять інших і Майдан розбіжиться перед страхом смерті. Вони забули, що кров мучеників є насінням. Вона породжує пам’ять і надихає.
Молоді перспективні життя Нігояна й інших були віддані за ближніх. Це їхня кров кликала до совісті та до серця тисячі тих, які після звістки про смерті перших почали сходитися боротися на Майдан – відвойовувати свою гідність. Дякую, що ви сьогодні тут. Нехай пробуджена совість в мільйонах інших і пам’ять допомагають нам зламати хребет ще одній імперії, яка на руїнах Совєцького Союзу хоче збудувати ще одну тюрму народів і має плани щодо нашої землі, хліба, народу та гідності".
Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності:
"Багато думок про те, яким чином пам’ять про сучасну історію та героїв робити актуальною для всього українського суспільства. Перші новомученики Майдану загинули саме в День соборності, який знову нагадує нам, що будемо сильні, коли будемо одностайні, відкинемо дріб’язкові чвари, зрозуміємо головне: ніхто, крім нас, не захистить нашу землю".
Олександр Івашков, співзасновник ГО "Третя сотня Самооборони Майдану":
"Доки ми готові приходити, доти видно, що не даремна пам’ять хлопців, які загинули за вільну Україну та демократичну владу в ній. Завдяки Революції Гідності ми отримали національну ідею, яку не могли виробити всі попередні роки незалежності. Завдяки їй багато українських хлопців і дівчат прокинулися. І поки розуміємо, за що гинули герої, доти наша країна має майбутнє".